КАФЕДРА ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ВІЛ/СНІД

   Кафедра епідеміології заснована у 1937 році академіком М.М.Соловйовим, який очолював її до 1948 р. З 1948 р. по 1950 р. завідувачем кафедри був академік В.М. Жданов. Зміни в системі охорони здоров’я, а також в цілому в державі у післявоєнний період потребували нових принципів та форм підготовки лікарських кадрів. Це знайшло відображення як у навчальному процесі, так і в науковій діяльності. На кафедрі почали проводитись дослідження з проблем грипу, вірусного гепатиту, лімфоцитарного хоріоменінгіту та ін. Розроблялися протиепідемічні заходи. Над вирішенням цих проблем активно та плідно працювали співробітники кафедри епідеміології (Р.Г. Лукшина, М.О. Неізмайлова, Л.С. Сегаль та ін.). У наступний період (до 1963 р.) кафедру очолював відомий паразитолог професор Є.С.Шульман, який був засновником української школи медичних паразитологів. З 1963 по 1984 рр. кафедрою керувала професор М.О. Неізмайлова. З 1985 року по 2003 р.завідувачем кафедри був доктор медичних наук, професор Е.І.Федоров. З 2003 р. кафедру очолює професор Кратенко І.С.

    В теперішній час у штаті кафедри 1 професор - Людмила Григорівна Ніколаєва; 5 доцентів: Таїсія Євгенівна Петренко, Алла Павлівна Подаваленко, Майстат Тетяна Володимирівна, Григорій Семенович Головчак; 1 старший викладач – Костянтин Васильович Осовський та 1 асистент – Олександр Петрович Черкасов. До складу кафедри входять 1 старший лаборант та 2 препаратори.

    Базами кафедри для підготовки лікарів-епідеміологів є епідеміологічні відділи обласної, міської та районних санітарно-епідеміологічних станцій. Санепідстанція Московського району м. Харкова є базою для проведення занять по епідеміологічному аналізу та комп’ютерним технологіям. По курсу ВІЛ/СНІДу базою є обласний Центр по профілактиці та боротьбі зі СНІДом, який має поліклінічне відділення, стаціонар на 30 ліжок, діагностичну лабораторію, а також епідеміологічну групу.

        За час кафедра щорічно проводить 8-10 циклів різної тематичної спрямованості - підготовка лікарів-інтернів зі спеціальності “Епідеміологія”, передатестаційні цикли, цикли тематичного удосконалення з проблем соціально обумовлених інфекцій, ВІЛ/СНІДу, імунопрофілактики та ін. У навчальному процесі висвітлюються сучасні напрямки у розвитку теорії епідеміології, а також закордонний досвід і міжнародні аспекти боротьби з інфекціями. Впроваджуються нові і перспективні розділи: епідеміологічна діагностика, моніторингові дослідження на основі ком’ютерних технологій, прогнозування. Не залишаються без уваги й актуальні проблеми прикладної епідеміології. Удосконалюються форми та методи контролю рівня знань, умінь і навичок При участі кафедри для слухачів циклів підвищення кваліфікації видано підручник “Епідеміологія” (Київ: Здоров’я,1993.- 464 с.). З найбільш складних питань, які викладаються, підготовлені навчально-методичні посібники: “Ієрсиніози”, “Дифтерія”, “Пріоннi інфекції” та ін. Викладачі постійно проводять консультації інфекційних хворих, а також ВІЛ-інфікованих у обласному центрі зі СНІДу, у різних лікувально-профілактичних закладах, а також у епідеміологічних відділах санепідстанцій міста Харкова та районах області.

     Співробітники кафедри активно працюють сумісно з фахівцями установ охорони здоров’я, беруть участь у роботі семінарів, конференцій, атестаційних комісій, здійснюють широку консультативну допомогу, проводять науково-практичні дослідження в різних аспектах прикладної епідеміології. Результати цих досліджень неодноразово були оприлюднені на з’їздах, конференціях, нарадах-семінарах, на засіданнях науково-медичного товариства, а основні з них опубліковані в відомих вітчизняних та закордонних виданнях.

         Сфера наукових інтересів колективу кафедри різноманітна: екологічна концепція з епідеміології; питання теорії та організації епіднагляду за інфекційними хворобами; розробка сучасних організаційно-методичних підходів до підвищення ефективності імунопрофілактики інфекцій. Результатами наукових досліджень є обгрунтовання екологічної спрямованісті подальшого розвитку епідеміологічної науки. Створена класифікація зоонозних захворювань. Вивчені основні закономірності епідеміології деяких природно-господарчих зоонозних інфекцій (лептоспіроз, Ку-гарячка, орнітоз, ієрсиніоз та ін.). Проведений аналіз екологічного стану окремих територій та визначено його негативний вплив на популяційний імунітет до інфекційних хвороб, які контролюються засобами специфічної профілактики (дифтерія, правець, кашлюк, кір тощо). За останні 5 років співробітниками кафедри видано 1 підручник, підготовлені 3 монографії, в яких аналізується хід еволюції інфекцій та відкриття нових інфекційних форм. Опубліковано понад 600 наукових робіт, захищені 5 кандидатських дисертацій.

     Перспективи свого подальшого розвитку та завдання на майбутнє колектив кафедри зв’язує з рішенням проблеми збереження здоров’я населення, оздоровлення навколишнього середовища, зниження захворюваності людей масовими, у тому числі інфекційними хворобами. Курс на профілактику, на оздоровлення населення України розглядаються колективом кафедри як основа подальшої діяльності.